[ˈdʲakʊjʊ]
ПоходженняInherited from Old Ruthenian дѧ́кую (djákuju).
- first-person, form-of, imperfective, indicative, presentfirst-person singular present indicative imperfective of дя́кувати (djákuvaty)
Формидя́кую(canonical) · djákuju(romanization) · дяк(alternative) · дяка(alternative) · дямкую(alternative, Internet, endearing)