[kɔˈmar]
ПоходженняFrom Proto-Slavic *komarъ.
Формикома́р(animal-not-person, canonical, masculine) · komár(romanization) · комара́(genitive) · комарі́(nominative, plural) · комарі́в(genitive, plural) · комари́ний(adjective, relational) · кома́рик(diminutive) · кома́р(nominative, singular) · комара́(genitive, singular) · комаро́ві(dative, singular) · комару́(dative, singular) · комара́м(dative, plural) · комара́(accusative, singular) · комарі́(accusative, plural) · комарі́в(accusative, plural) · комаро́м(instrumental, singular) · комара́ми(instrumental, plural) · комаро́ві(locative, singular) · комарі́(locative, singular) · комара́х(locative, plural)