[ˈkɔnʊs]
ПоходженняBorrowed from Latin cōnus, from Ancient Greek κῶνος (kônos).
Формико́нус(canonical, inanimate, masculine) · kónus(romanization) · ко́нуса(genitive) · ко́нуси(nominative, plural) · ко́нусів(genitive, plural) · ко́нусний(adjective, relational) · конусо́вий(adjective, relational) · ко́нус(nominative, singular) · ко́нуса(genitive, singular) · ко́нусові(dative, singular) · ко́нусу(dative, singular) · ко́нусам(dative, plural) · ко́нус(accusative, singular) · ко́нуси(accusative, plural) · ко́нусом(instrumental, singular) · ко́нусами(instrumental, plural) · ко́нусі(locative, singular) · ко́нусах(locative, plural) · ко́нусе(singular, vocative) · ко́нуси(plural, vocative)
Джерело: Wiktionary