[ɔˈsɔbɐ]
ПоходженняInherited from Old Ruthenian осо́ба (osóba, “person, appearance, species, hypostasis”), most likely from Old Polish osoba, from Old Czech osoba, from Proto-Slavic *osoba.
- person, human being, personage, individual
“1961, Комуніст України, 6, 52:
Особа невіддільна від суспільства, від колективу, а її сутність являє собою сукупність усіх суспільних відносин.
Osoba neviddilʹna vid suspilʹstva, vid kolektyvu, a jiji”
- person
Формиосо́ба(canonical, feminine, person) · osóba(romanization) · осо́би(genitive) · осо́би(nominative, plural) · осі́б(genitive, plural) · осо́ба(nominative, singular) · осо́би(genitive, singular) · осо́бі(dative, singular) · осо́бам(dative, plural) · осо́бу(accusative, singular) · осі́б(accusative, plural) · осо́бою(instrumental, singular) · осо́бами(instrumental, plural) · осо́бі(locative, singular) · осо́бах(locative, plural) · осо́бо(singular, vocative) · осо́би(plural, vocative)