[ˈɔtʲʋʲir]
ПоходженняFrom Proto-Slavic *otvorъ. Compare Polish otwór, Czech otvor, Serbo-Croatian о̀твор/òtvor.
Формио́твір(canonical, inanimate, masculine) · ótvir(romanization) · о́твору(genitive) · о́твори(nominative, plural) · о́творів(genitive, plural) · о́твір(nominative, singular) · о́твору(genitive, singular) · о́творові(dative, singular) · о́твору(dative, singular) · о́творам(dative, plural) · о́твір(accusative, singular) · о́твори(accusative, plural) · о́твором(instrumental, singular) · о́творами(instrumental, plural) · о́творі(locative, singular) · о́творах(locative, plural) · о́творе(singular, vocative) · о́твори(plural, vocative)