[imˈbɪr]
ПоходженняFrom Polish imbir, from older German Imber.
Формиімби́р(canonical, inanimate, masculine) · imbýr(romanization) · імби́ру(genitive) · імби́рний(adjective, relational) · імбиро́вий(adjective, relational) · імби́р(nominative, singular) · імби́ру(genitive, singular) · імби́рові(dative, singular) · імби́ру(dative, singular) · імби́р(accusative, singular) · імби́ром(instrumental, singular) · імби́ру(locative, singular) · імби́рі(locative, singular) · імби́ре(singular, vocative) · імбе́р(alternative)
Джерело: Wiktionary